Ми ніби просимо владу- ну піди сама! Народ це відчуває, тому не розуміє нас. Керівники протесту! Будьте сміливішими. Скажіть вже, що робити нам

Андрій Боєчко

Я — пересічний учасник маршів за імпічмент.

Не член «Руху нових сил», не активіст, не партійний політолог і не партійний піарщик.

Рядовий незамітний прихильний зміни режиму.

Починаючи з 17 жовтня брав участь у всіх маршах.

Стояли ми нині з хлопцями і слухали виступи організаторів маршу спротиву в парку Шевченка.
Вибачте, але трохи не про те ви говорите, друзі!
Так, Порошенка терміново треба відсторонити від влади, негайно, поки він не дограбував Україну до ручки.
Так, треба гнати Луценка!
Але це не вирішить наших проблем.

Нам конче потрібно змінити всю владу, а не прізвища керівників банди.
Перед тим, як проводити нові вибори, треба прийняти закони, які унеможливлять «потрібні підрахунки» на цих виборах.
Треба прийняти закони, які змусять обраних нами депутатів і президента виконувати те, що вони обіцяють нам на виборчих перегонах.
Мені не важливі прізвища депутатів і президента, не важливі назви партій і блоків, я хочу мати впевненість у тому, що в разі невиконання депутатом чи президентом передвиборчих обіцянок, я зможу швидко і за законом вимагати від них іти геть, не важливо куди — на іншу роботу чи у в’язницю, залежно від того, наскільки вони порушили закон.

Сьогодні нас було більше, ніж на останньому марші минулого року, але менше, ніж 17 жовтня.

Приємно, що до нас доєднався Автомайдан!

Але цього не досить.

Нас мало, і чекати, поки збереться мільйон, — це «чекати з моря погоди».
Народ збіднів так, що не може інколи доїхати до лікарні, а не те що приїхати здалеку для підтримки маршу протесту в Києві!

Шановні керівники «Руху нових сил», нещодавно ви створили «Групу 22», в яку увійшли шановані народом люди.
Не чекайте, поки народ приїде до Києва, організовуйте марші протесту в обласних центрах України, в маленьких та великих містах і селах.

Народ підтримає, народу остогидла ця влада бариг.

Направте кожного з «Групи 22» 18 лютого в обласні центри і делегуйте їм право представляти «рух спротиву» в цих містах.
У вас є багато осередків по всій Україні і багато прихильників, вони допоможуть зорганізувати ці марші спротиву.

Можливо, 18 лютого ми не виведемо на марші мільйон, але вже через тиждень після цього, після річниці розстрілу Небесної сотні, впевнений, нас буде набагато більше мільйона.
Влада нічого не робить для того, щоб покарати вбивць Героїв Революції Гідності, жодним чином не допомагає родинам загиблих, тому саме в ці дні ми й маємо шанс повалити цю владу.

Щодо безпеки наших маршів.
Щоразу, коли ми виходимо на марші, серед нас з’являються провокатори і негідники.
17 жовтня перед університетом зібрав своїх «бабусь Рабіновича» шоколадний троль Філімоненко, сьогодні в колону затесалася група геращенківського покидька і троля Олешка.
Невже не можна створити групи добровольців, які б відслідковували цих провокаторів і своєчасно реагували на їхні витівки? Для цього не треба щось вигадувати. У вас же є бійці батальйону Донбас, які вмить вирішать цю проблему! Була б воля.
Ці діячі приходять не для того, аби покепкувати чи посміятися з нас. Вони роблять картинку для шоколадних і російських ЗМІ, беруть коментарі у підставних осіб, яких приводять з собою, представляючи їх пересічними учасниками маршу. Подумайте про це. Адже відзняті цими провокаторами відеоматеріали та фото тиражуються провладними ЗМІ та інтернет-ресурсами так масово, швидко і злагоджено, що рядовий українець, який мешкає далеко від Києва, бачить цирк, а не народний спротив.
Радив би якнайшвидше вирішити цю проблему.

Щодо виступів з імпровізованих трибун на Майдані чи на Європейській площі, як це було нині.
Мені здається, що більшість виступів лідерів протесту мають відбуватися біля пам`ятника Шевченкові, а не на кінцевій точці маршу.
По-перше, багато людей не доходять до кінця маршруту колони (це літні люди, люди , які змерзли — на вулиці холодно, і люди, які не можуть собі дозволити витратити так багато часу ( з 11.30 до 15.00) у вихідний день — в кожного з них є сім`ї і сімейні турботи.
По-друге, телеканали і журналісти, які починають знімати марші в парку Шевченка, не завжди йдуть на Майдан, кваплячись швидше подати матеріал глядачеві чи читачеві.

Мені сьогодні дуже сподобався виступ Степана Хмари. Чітко, впевнено, зрозуміло.
Складається враження, що ніхто, крім нього, не знає що далі слід робити. Так, ніби ми чогось боїмося. Так, ніби просимо цю владу — ну піди сама тихо і мирно, ми ж чекаємо, ну будь ласочка..
Народ це відчуває, тому не розуміє нас.
Ми або боремось, або просимо.
Давайте вже скажіть нам, що саме ми робимо.

Я й надалі підтримуватиму марші спротиву. Готовий підключатися до якоїсь організаційної роботи в західних регіонах України.
Але дуже прошу вас, керівники протесту, будьте відважнішими і сміливішими, досить просити, час діяти.
Уявіть собі, що ви пасажири таксі, а народ — відій. Дайте вже тому водієві кінцеву точку руху, визначіться з маршрутом і зупинками, скажіть кого ми підбираємо дорогою, а кого і де висаджуємо… Водій чекає чітких вказівок.

Джерело

Загрузка...

Лютий 4, 2018